Початки духовного служіння морякам на берегах України

Перш ніж перейти до більш ширшого ознайомлення з морським капеланство, слід звернутись до історії. Перша згадка про працю священика на кораблі на пострадянських територіях і Україні згадується з 1720 року коли Петро І заложив так званий «Морський устав». Згідно постанов цього уставу на кораблях споруджувались маленькі церкви. Вже в цей час будучи свідомим того що споруджування церкви на кораблі є великим плюсом у підтриманні духовного світу моряків. Згодом почали будуватись суто припортові церкви які служили певним оазисом молитви й місцем спокою для людей які своє життя посвятили морю. Згодом 1816 року за ініціативи англійського священика . Джона Патерсона, якому жертвенно співпрацював капітан Френсіс Рейнолдс, в Кронштадті було засновано, по аналогії з Британським, Російське Біблійне товариство. Членами цього товариства стали морські капітани, офіцери, а директором цього товариства було обрано віце-адмірала Максим Петрович Коробко, родом з Полтавської губернії, який пізніше був назначений капітаном кронштадтського порту. Російському Біблійому товариство всіляко допомагав імператор Олександер І, який щорічно виділяв на це товариство 10 тис. російських рублів. Згодом віце-директорами цього товариства були також наші ієрархи, зокрема митрополит Йосафат Булгак багато приклався до проповідування Божого слова серед моряків. 1839-1840 рр. було засновано Морську церкву в м. Одеса в якій кожен моряк чи то українець чи той який приплив з іншої країни мав можливість отримати духовну підтримку, молитись і бути присутнім на літургії у цьому храмі. З 1992 р. в Одесі за старанням о. Олександра Кравченка настоятеля Грецької церкви, о. Тадеуша Хопре настоятеля храму св. Петра й отця-ігумена монастиря св. Володимира Великого морське капеланство й морське служіння набирає нових обертів і отримує нові барви служіння. 4 липня 2003 р. було посвячено будівлю, яка служила в майбутньому духовним маяком для всіх хто працює в порті й на морі. Згодом відбулось посвячення каплиці Архистратига Михаїла у цьому ж будинку. В серпні 2004 р. Блаженніший Любомир Гузар відвідав морську каплицю і з Його благословення з 16 січня 2004 року призначив Владику Василя (Івасюка), Екзарха Одесько-Кримського, представником "У справах душпастирської опіки над мореплавцями в усіх українських портах на узбережжі Чорного моря". Преосвященний Владика Василь (Івасюк) 16 листопада 2004 року призначив о. Олександра Смеречинського виконувати обов'язки національного директора "Морського апостоляту" на узбережжі Чорного моря.

Вже сьогодні в Одесі діє благочинна організація «Місія мореплавцям» «Mision to seafarers», яка займається духовно-просвітницькою діяльністю, проповідуванням Божого слова й організації відпочинкових клубів для моряків. Капеланом цієї екуменічної світової організації є бувший капітан Олександер Сорокін. Вже сьогодні можна досвідчити спільну співпрацю і спільне служіння цієї організації й Української Греко-Католицької Церкви. Український моряк, незважаючи на те, чи він перебуває в Україні, чи за кордоном, потребує духовної опіки. За часів Радянського Союзу питанням опіки й виховання моряків займалися помічники капітанів, або «замполіти». До їхніх обов’язків належало інформування моряка про законодавчі зміни, передавання різного роду новин й оголошень, написання характеристик для моряків, тобто вони стежили за внутрішнім світом екіпажу. З настанням незалежності вже не було потреби виконувати вищеописану роботу. Сьогодні держава питання морського капелана до уваги не бере. Сергій Горчаков, заступник начальника управління соціально-економічної політики державної власності та відповідального рибальства державного департаменту рибного господарства України, наголосив, що держава не візьме на себе відповідальності утримувати морського капелана у порту, оскільки вважається, що в цьому поки що немає потреби. Тому перші кроки до служіння й духовної опіки над українськими моряками покликана зробити Церква